Мефедрон mephedrone Елец

Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду

То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.

Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?

Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.

Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.

Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".

Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".

Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.

У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".

Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.

Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"

"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.

У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.

І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.

Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі!

Окей, ребята, сегодня я расскажу вам историю, как я купил закладки, поставился, а потом опозорился в театре.

Вот как все началось. Я уже давно мазал на мефедроне и искал новых поставщиков. Слухи говорили, что в одном подворотне можно найти качественную шнягу. Решил не терять времени и отправился в поисках этого заклятого места.

Долго я блуждал по улицам, пока наконец не нашел нужную задворку. Там стоял мужик, как будто всю жизнь банковал свои товары. Ну что ж, ничего, надо было решиться и поговорить с ним. Подкатил к нему и сказал, что хочу купить.

Он посмотрел на меня пристальным взглядом и понял, что я серьезен. Тут же достал из кармана пакетик с закладками и протянул мне. Затромбить было все, что я хотел в это мгновение.

Взял закладки и отошел в сторону, чтобы никто не заметил моего преступления. Приготовился поставиться прямо здесь, на улице, но тут подошла какая-то душнила и начала расспрашивать меня про его книгу. Я был растерян и не знал, что делать.

Но решительность взяла верх, и я сказал ей, чтобы она убралась и не мешала мне. Она поняла намек и ушла, оставив меня в своих мыслях и желании поставиться.

Тут я понял, что нужно найти спокойное место, где никто не сможет мне помешать. Пошел в ближайший парк и нашел скрытую лавочку, где можно было спокойно поставиться. Сел на нее и начал готовить свою дозу.

Наконец, все было готово. Я достал свою шприц-систему и начал делать иньекцию. Понимаешь, это очень интимный момент для меня, когда игла проникает в вену. Чувство, словно ты несешься в другой мир, просто неописуемое.

Но внезапно, услышал странный звук. Это был плеск воды. Обернулся и понял, что рядом стоит какая-то тетка и мне просто некуда деваться. Ну как же так? Я же искал уединение, чтобы погрузиться в свои мысли.

Тетка начала плакать и говорить, что я какой-то наркоман и все такое. Надо сказать, что я не люблю, когда влезают в мою жизнь непрошеные душнилы. Решил ей развеять иллюзии и сказал, что она просто не понимает моего искусства.

Но тут набежало много людей и все начали на меня кричать и материться. Я понял, что ситуация выходит из-под контроля и решился сделать самое разумное – выпилить.

Со свистом я сорвался с лавочки и побежал, как будто меня преследуют. Чувство паранойи било ключом, а в голове все стало казаться каким-то расплывчатым и нереальным. Не знаю, как я выбежал из парка, но это было очень сложно.

Наконец, когда я оказался на безлюдной улице, я понял, что все это была моя иллюзия. Интересно, какая душнила решила подшутить надо мной и испортить мой театральный вечер.

Но от этой мысли и от послевкусия мефедрона оставалось только неприятное чувство. Я решил, что больше не буду мазать на этом говне и прощаться с такими вечерами. Понял, что нужно менять свою жизнь и найти что-то более достойное внимания.

Так что, ребята, давайте оставим эту шнягу и будем искать смысл в нашей жизни. Ведь она так коротка, и стоит ее использовать не на затромбленные души, а на что-то по-настоящему значимое.